Готуємо сучасного вчителя на засадах спадщини В.О.Сухомлинського

 6 жовтня 2021 року студенти та викладачі коледжу на чолі з його директором  Анатолієм ЛИТВИНОМ взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій вивченню та впровадженню ідей В.О.Сухомлинського, ініційованої та проведеної Центральноукраїнським державним педагогічним університетом імені Володимира Винниченка  за  участі Ольги СУХОМЛИНСЬКОЇ і представників Балтського, Жовтоводського й Новобузького педагогічних фахових коледжів.

Вітальне слово директора Олександрійського педагогічного фахового коледжу імені В.О. Сухомлинського Анатолія ЛИТВИНА

Сучасні заклади освіти потребують високопрофесійних, умотивованих фахівців, здатних до інновацій, примноження та збереження національної самобутності й позитивного досвіду української школи, підвищення якості освіти, забезпечення всебічного розвитку особистості кожного учня. Спадщина Василя Олександровича допомагає розв’язати низку проблем, які постають у освітньому середовищі Нової української школи, серед них: виховання на цінностях; командна взаємодія учасників освітнього процесу; розвиток спостережливості, дослідницьких умінь; професійна майстерність; запобігання педагогічному вигоранню. Поради Великого вчителя перевірені досвідом і часом. Вони лягають у основу концептуальних засад підготовки фахівця в галузі освіти, вчать мудрості, прогностичності, сердечності.

- Бажаю кожному з присутніх відкрити для себе поради В.О.Сухомлинського та пам’ятати:

- учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини;

-  дитина народжується, щоб стати щасливою;

-  влада педагога повинна бути мудрою.

Статті учасників конференції:

Роль казки у формуванні свідомого учня початкової школи

Ірина СУРЖКО, студентка IV курсу

спеціальності 013 Початкова освіта

Олександрійського педагогічного фахового коледжу імені В.О. Сухомлинського

Керівник ОЛЕНА БИКОВА, викладач педагогіки, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист

У статті розкривається значення казки В.О.Сухомлинського для формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості учня початкової школи

Книга – це «володар дум», яка сприяє формуванню ціннісного ставлення особистості до себе, до сім’ї, родини, людей, до суспільства і держави, до природи, до праці, до культури і мистецтва. Завдання сучасної книги досить складне: не тільки дати людині певну суму знань, а й навчити  її здобувати ці знання, вміти застосовувати їх, ставитися творчо до навчання. 

Сьогодення книгу дітям замінюють телебачення, комп’ютерні ігри, Інтернет. Але незважаючи на ці обставини, книга залишається складовою частиною, головним носієм формування загальної культури. На думку багатьох педагогів, психологів, філософів, книга є засобом збереження інформації для людей, для наступних поколінь, є невичерпним засобом комунікації.

«Читання – це віконце, через яке діти бачать і Пізнають світ і самих себе» В. О. Сухомлинський.

Одним із найважливіших завдань початкового навчання є формування навичок свідомого, правильного, швидкого й виразного читання, їх розвиток, закріплення і подальше вдосконалення.

«Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людей» В. О.Сухомлинський.

Серед різноманітних засобів формування особистості важливе місце належить книзі. Сьогодні, коли триває процес обезцінення духовних якостей особистості – добра та порядності, чесності, вміння співчувати, – значним чинником, який впливатиме на прищеплення позитивних цінностей, має стати книга і читання казок.

Казка як своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі всіх країн світу. Як зазначав В. Гнатюк «Казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія».

Казка – невід’ємна складова народної педагогіки. «Казка, гра, фантазія, – пише В.О. Сухомлинський, – животворне джерело дитячого мислення, благородних по чуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них – перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного».

Молодші школярі із задоволенням розповідають казки, зберігаючи народні образні вислови та зображувальні засоби (порівняння, епітети), а також прийнятий у казках своєрідний синтаксичний стрій, мовлення, структуру речень, емоційні особливості твору. У процесі такої зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду літературної і народної творчості. Вони ще раз переконуються, що казка —це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі — видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить. Навпаки, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою. Діти усвідомлюють, що в житті вовк і лисиця не є друзями, а в казці вони — нерозлучні друзі. Це й переконує в тому, що казки за участі звірів – фантастичні. Поряд із звірами у казках діють явища природи: Зима, Мороз, Сонце та ін. Це фантастика, але вони все ж не дивуються цьому, а сприймають як можливе, до того ж захоплююче. Тому досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя – всіляко заохочувати учнів до написання казок.

У меморіальному музеї у Павлиші, де працював В.О. Сухомлинський, зберігається 80 томів казок, написаних учнями. Видатний вчений вважав, що створення казок – не розвага, а засіб розумового й естетичного розвитку дітей. Казкову ситуацію діти сприймають як гру. Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях, а не нарозвінчанні незвичності казкових ситуацій. Працюючи над казкою, не слід випускати з поля зору де-яких вимог: домагатися усвідомлення змісту та на основі цього – реалізації виховного потенціалу казки. 

Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог сучасності. Його твори, крилаті вислови та методи виховання залишились відомі і до сьогодні.

Василь Сухомлинський залишив дуже велику педагогічну спадщину, його скарби – це його казки, твори, оповідання та наукові праці. Кожен твір має фундаментальне підгрунтя та всі вони спрямовані на виховання у дітей шановливого ставлення до навколишнього світу, ставитись до людей із повагою, уважно вислухати, допомогти, бережливого ставлення до природи, довкілля та рідної землі, поділитися думками й досвідом, небайдужості до інших, до братів наших менших – тварин та головне, життєвої мудрості. Прикладів таких творів можна назвати безліч: «Комірчина для дідуся», «Склянка води», «Як бджілка конвалію знайшла».

Отже, Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог, методичні вказівки якого будуть актуальними ще не одне десятиліття, твори будуть ще багато століть вивчати майбутні покоління. Досвід та знання Великого Педагога є невичерпним багатством не лише нашої країни, а й усього світу.

Казка В.Сухомлинського виконує багато функцій: вона є засобом патріотичного виховання, засобом розвитку дитячої творчості, вона сприяє формуванню основ світогляду учня, таким чином, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем.

Бібліографія

1.              Гнатюк В. Казки Закарпаття. Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття, примітки та словник І.Хланти. – Ужгород: Карпати, 2001. – 382 с.

2.              Сухомлинський В. – «Серце віддаю дітям».-К. «Радянська школа»., 1972

3.              Тищенко Л. М. Тиждень казки у початковій школі: Тематичні вкладки// Розкажіть онуку.— 2006.

4.              Ткаченко Г. – «Використання дитячих творів В.Сухомлинського у навчально-виховному процесі початкової школи».

 

З ім’ям твоїм, великий майстре!

Вікторія ГАРКУША, студентка ІІ курсу

спеціальності 013 Початкова освіта

Олександрійського педагогічного фахового

коледжу імені В.О. Сухомлинського

керівник Літта МАКСІМОВА,

заступник директора з навчальної роботи

У статті розкриваються можливості та значення спадщини 

В.О. Сухомлинського у підготовці й роботі вчителя

У сучасних умовах функціонування закладів освіти проблема  підтримки позитивних надбань української школи, збереження її самобутності, національних цінностей є однією з актуальних.

Одним із шляхів її розв’язання є використання позитивного досвіду, спадщини педагогів-класиків, зокрема В.О. Сухомлинського. Слід зазначити, що його педагогічні ідеї унікальні, виважені, прогностичні, спрямовані на формування всебічно розвиненої щасливої особистості. Вони підтверджені досвідом як в Україні, так і у багатьох країнах світу.

Колектив Олександрійського педагогічного фахового коледжу імені В.О.Сухомлинського переконаний, що педагогічні погляди Василя Олександровича доступні, обґрунтовані, орієнтовані на особистість дитини, її підготовку до самостійного суспільного життя. Вони формують науковий світогляд учителя, лягають в основу його компетентності, запобігають педагогічному вигоранню.  Саме тому вони успішно використовуються на всіх етапах професійної підготовки вчителя. Особливо цінними вони є на початковому етапі формування світогляду майбутнього фахівця. Це ми, студенти ІІ курсу, зрозуміли під час проходження першої в житті практики.

 

В.О. Сухомлинський акцентував увагу на тому, що особливість діяльності вчителя вимагає особливого підходу щодо його підготовки до роботи в школі. «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [3, с. 5]. І для студентів нашого коледжу – це найкраща мотивація стати гуманним, компетентним, конкурентоздатним, патріотично налаштованим, реалізованим у професії.

Оскільки, кожне слово вчителя повинно доходить до серця вихованців, необхідно мати жадобу пізнання, постійно працювати над самовдосконаленням. Майбутні педагоги пам’ятають про це  під час теоретичних занять, практики, позааудиторних заходів.

В. Сухомлинський постійно наголошував, що учитель та учень – партнери спільної справи. При цьому учень в умовах сьогодення має особисту навчальну та життєву траєкторії розвитку, здібності, потреби інтереси, є патріотом, інноватором, відповідальною конкурентоздатною особистістю із системою цінностей. Від учителя ж вимагаються такі якості: професіоналізм, творчість, самовизначеність та самореалізація, умотивованість, інноваційність, здатність до змін, відповідальність, успішність, конкурентоздатність.  Ми усвідомлюємо, що це складна та творча справа: бути таким учителем і працювати з такими учнями. І знову В.О. Сухомлинський приходить нам на допомогу: «У вас зародилася мрія стати вчителем. Перевірте, випробуйте себе… Тому, що виховувати людину – це передусім знати її душу, бачити й відчувати її індивідуальний світ» [3,с.7-8]. Василь Олександрович радить вірити в дитину, бути терплячим до дитячих слабостей, відчувати світ дитинства, володіти собою, бути оптимістом. Доброзичливість і взаємодопомога – ключові позиції, на яких він ґрунтував відносини з дітьми. І це саме ті позиції, які забезпечують успіх в роботі сучасної шкільної команди, роблять освітнє середовище привабливим, психологічно комфортним і дають нам, майбутнім учителям, відчувати себе спроможними реалізувати поставлену мету.

В.О. Сухомлинський наголошував на тому, що виховання підростаючого покоління повинно бути активною діяльністю. У процесі якої створюються цінності [2,с.73]. Наша система виховання виходить з того, що людина неповторна, що в ній треба відкрити ту живинку, яка створює її індивідуальне обличчя, яка виводить у світ творчої праці [2, с.89].

І Василь Сухомлинський і засади Нової української школи наголошують на формуванні особистості через наскрізний досвід, формування цінностей, повагу до мови, культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повагу до закону, солідарність, відповідальність за себе, країну, людство, плекання української ідентичності. Для студентів закладу, який носить ім’я великого майстра, така єдність стає стимулом для подальшого вивчення та формування компетентності впроваджувати спадщину В.О.Сухомлинського. Ми переконані, що вона важлива складова професійної підготовки вчителя, формування його  професіоналізму, оскільки сприяє реалізації таких складових якісної освіти учнів:

-                 формуванню сучасного наукового світогляду вчителя та учнів як рівнозначних партнерів освітнього процесу;

-                 активної життєвої позиції кожного вихованця, особистісному та громадянському становленню;

-                 оцінювальних суджень здобувачів освіти, їх розвитку мислення, мовлення, спостережливості;

-                 вихованню кращих моральних рис, здорового способу життя, підготовці особистості до самостійного суспільного життя;

-                 вихованню особистості дитини на цінностях.

Отже, положення праць Василя Олександровича Сухомлинського мають широкі можливості для їх використання у практиці виховання сучасних школярів, вони відповідають вимогам часу, концептуальним засадам Нової української школи, якісно реалізовуються в практичній підготовці вчителя.

 

Список використаних джерел:

1.              Концепція Нової української школи. - https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf

2.              Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. – Т. 1. – К.: Рад. шк., 1976. – 654с.

3.              Сухомлинський В.О Сто порад учителеві. – К.: Рад. шк., 1988. – 304 с.